ГоловнаПро насКерівний складКолегіяПідпорядковані організаціїДоступ до публічної інформаціїГромадська приймальня
Всі новини

У трудовій книжці – єдиний запис

24.08.2012

Для Ніни Іванівни Наумової словосполучення «зріднилася з колективом» має свій реальний вимір: сорок п’ять років тому по закінченні Прилуцького гідрологічного технікуму вона потрапила у степовий Каланчак, і тоді у трудовій книжці дівчини з’явився перший запис про зарахування на роботу у Каланчацьке управління зрошувальних систем.
Не одну сотню кілометрів сходили її ноги. Заміряючи спеціальним пристроями рівень води у зрошувальних каналах (саме це входило до обов’язків гідрометра). Під керівництвом досвідчених спеціалістів впевнено переносила набуті у технікумі знання у практичну площину. Багатьом людям вона вдячна за те, що й донині торує дорогу в управління, змінивши у 1997 році свою посаду на диспетчерську.
- Усього було, - зізнається ветеран, - але я не звикла бігати з одного місця на інше, тому дослухалася і до критики, і до порад. Робила на совість…
У рідному колективі влаштувала Нині і своє особисте життя, тут поруч працював трактористом її майбутній чоловік Микола. Міцно постила сім’я своє коріння, виховавши доньку Світлану та сина Ігоря, а ті створили свої родини, і вже має Ніна Іванівна двох дорослих онуків.
Власне, заради них, аби матеріально допомогти у навчанні, і не полишає роботу. А життя підкидає усе нові проблеми. Ось старший онук закінчує вуз, і бабуся хвилюється його працевлаштуванням, а онучка тільки школу закінчила…
Однак, власні проблеми не позначаються на роботі. Раз-по-раз лунають телефонні дзвінки з насосних станцій (саме зараз завершується полив рису). Зрештою, люди на насосних станціях цілорічно працюють, а не лише сезонно, бо покинути їх напризволяще не можна. І з диспетчерською службою Північно-Кримського каналу зв’язок постійно підтримується…
- Раніше диспетчерам працювати було легше, - каже Ніна Іванівна, бо увесь ліміт поливної води контролювали гідротехніки колективних господарств. Тепер кожен літр на контролі управління.
Та найстрашніше, коли стаються аварійні відключення станції від електропостачання. І хоч буває це не часто, коли через грозу чи з інших причин електрики припиняють постачання струму високовольтними лініями, для спеціалістів управління водного господарства, та й для виробників сільгосппродукції, це дуже небажане явище, адже агрегати зупиняються, а дорогоцінна вода тече…
Розмова з ветераном УВГ Н.І.Наумовою торкнулася і відзнак за багаторічну працю, але у відповідь ми почули, що не заради них вона присвятила своє життя благородній справі – зрошенню. Рада, звичайно, що має грамоти, навіть від Уряду Почесну грамоту отримала, та це не головне. Є чудовий колектив, улюблена робота, а значить є бажання щоранку сідати на велосипед і їхати на зустріч з колегами і професійними обов’язками.

Г.Єрмишко, газета "Слава праці" №34 від 24 серпня 2012 року