ГоловнаПро насКерівний складКолегіяПідпорядковані організаціїДоступ до публічної інформаціїГромадська приймальня
Всі новини

Любити й берегти – поняття не завжди тотожні

14.10.2011

Про нашу невеличку степову річку Каланчак написано багато ще з часів Геродота. Та древній Каркініт, древній Гіпакіріс заслуговує на особливу увагу. Артерія нашого життя не повинна зникнути з карти, втратити свою назву, як досі безіменними є п’ять приток, які впадають у її русло.
Не хочеться ставити під сумнів те щемне почуття, з яким говорять про річку люди старших поколінь, але ставлення нас, теперішніх, все-таки дуже сумнівне, якщо говорити навіть про збереження, а не про високе почуття патріотизму і любові.
Цікаві міркування з цього приводу знаходимо і в історичному та географічному нарисі нашого земляка А.Г.Харченка «Каланчак та його околиці»:
«У гостей селища та приїжджих відпочиваючих місцева річка ніякого захоплення не викликає. Ті, хто бачив на власні очі могутні річки України… взагалі насміхаються над її розмірами… Але як би не насміхалися скептики, залишається фактом те, що річка Каланчак на теренах сьогоднішньої Херсонської області є третьою за довжиною річкою після Дніпра та Інгульця. Офіційно довжина річки Каланчак становить 43 км, а площа водозбору – 530кв.км. Крім Дніпра, річка Каланчак – єдина річка Херсонщини, що впадає в басейн Чорного моря».
У межах селища річка втратила свій первісний вигляд, тому що була двічі розчищена: перший раз у кінці шести десятих років та останній – у кінці дев’яностих ХХ століття.
Вона й тепер потребує допомоги і водночас – значних коштів. Та участь у поліпшені її стану не завжди полягає у матеріальних затратах, і це довели учасники акції «Річка Каланчак – джерело життя», яка відбулася 4 жовтня з ініціативи управління водного господарства та за сприяння районної державної адміністрації, Каланчацької селищної і Новоолександрівської сільської рад.
Учні Каланчацьких та Новоолексіївської шкіл, працівники організації та установ райцентру і Новоолександрівки, загалом близько 600 чоловік, розчищали прибережну та прилеглу паркову зону від бур’янів та сміття, тим самим запобігаючи їх потраплянню у воду. Захід проведено у рамках відзначення Дня малих річок, який в Україні, у нашій області і районі зокрема, повинен привертати дедалі більше уваги.
То що ж заважає нам любити свою річку так, щоб не погіршувати її стан? Відповідь на це питання залежить від багатьох дорослих. І цю відповідь потрібно говорити вголос.

С.Медвідок, газета «Слава праці»
№41 від 14 жовтня 2011 року