ГоловнаПро насКерівний складКолегіяПідпорядковані організаціїДоступ до публічної інформаціїГромадська приймальня
Всі новини

ПТАХИ ТА ФЕРМЕРИ ЗА ОЗИМІ Б’ЮТЬСЯ

23.10.2012

Звичний шелест пташиних крил над головою наводить на хліборобів Херсонщини прямо-таки жах.

Річ у тім, що на території Чаплинського, Генічеського, Каланчацького, Новотроїцького, Каховського і Скадовського районів області проходить Азово-Чорноморський коридор осінньої міграції пернатих, число яких досягає десяти мільйонів. Як і зазвичай, журавлі, лебеді, гуси й качки, що поспішають на південь, приземляються на довколишні поля відпочити й перекусити, завдаючи шкоди посівам озимих. Але якщо раніше селяни із цим мирилися, то тепер ситуація зовсім інакша: посуха триває, через це половина посівів озимої пшениці, ячменю та сої ще не зійшла, і голодні птахи «навалюються» на зрошувані угіддя, де вже з’явилися зелені паростки. Оскільки корму для крилатих мандрівників поменшало, а кількість їх самих не зменшилася, до кінця міграції вони можуть геть знищити всі посіви в межах міграційного коридору.
Уже нині селяни виставляють на полях сторожів із собаками, які відганяють птахів, але відлякування не занадто допомагає: з одного поля незвані гості просто перелітають на інше, і далі жадібно набивають зоби озимими. А відстрілювати їх не можна: тих самих сірих журавлів, деякі види гусей, огарів занесено до Червоної книги України, і полювання на них — кримінальний злочин, браконьєрство. Але вчені впевнені: «помирити» селян з рідкісними пернатими все-таки можна, і для цього люди мають докласти певних зусиль, не зловживаючи грубою силою.
— Масовий переліт тільки-но розпочався: на землях заповідника з’явилося близько шести тисяч огарів і восьми тисяч «червонокнижних» сірих журавлів, але були роки, коли лише журавлів у нас з’являлося до 57 тисяч. Нині у степу різнотрав’я висохло — давно не було рясних дощів, і птахи годуються на полях озимих культур, завдаючи їм певної втрати. Але так буває не тільки в Україні, й інші країни вже давно освоїли методики, що дають можливість зменшити шкоду, — розповідає директор національного біосферного заповідника Асканія-Нова Віктор Гавриленко. — В Ізраїлі, наприклад, на місцях скупчення сірих журавлів на тракторах привозять відходи переробки зерна й висипають, щоб птахи могли підгодуватися й не знищувати посівів. Кмітливі пернаті так до цього звикають, що злітаються на такі місця саме до прибуття «гостинців».
Адміністрація біосферного заповідника Асканія-Нова вже давно пропонує висаджувати поля озимих на сотні гектарів буферної зони заповідника, віддаючи їх «на розтерзання» перелітній «братії». Гуси, качки й журавлі могли б годуватися тут у безпеці від хижаків і браконьєрів, не піддаючи «тиску» селянські посіви по сусідству, звідки їх прагнуть відлякати. Птахи згодом звикли б зупинятися на таких «острівцях спокою», і гострота протистояння з людиною вщухла б. Але для цього фермерам і директорам сільгосппідприємств треба координувати свої зусилля, вкладати кошти й напрацьовувати якусь загальну політику, а селяни до цього, на жаль, не готові. Кожний захищає тільки своє поле, а в підсумку захист попросту не спрацьовує. Дивлячись на «покльовані» озимі, господарі полів готові розтерзати «цих шкідників», хоча у них лише спрацьовують вікові інстинкти, і треба не протистояти їм, а намагатися використовувати, як це вже роблять ізраїльські аграрії.

Сергій Яновський, газета "Голос України"  №199 від 23 жовтня 2012 року