ГоловнаПро насКерівний складКолегіяПідпорядковані організаціїДоступ до публічної інформаціїГромадська приймальня
Всі новини

Йорданія. Міжнародний досвід

25.07.2006

В Йорданії відпрацьована вода знову потрапляє в будинки

Штучно налагоджений кругообіг води в Йорданії вирішує питання водозабезпечення

Йорданія – стабільна держава Близького Сходу з доходною частиною 2, 397 млрд.дол., яка своїм стратегічним місцерозташуванням, історичними пам’ятками, цілющими джерелами і миролюбною зовнішньою політикою, давно приваблює Сполучені Штати Америки і розвинуті країни Європи, як осередок для втілення інтересів в арабському світі. Відношення ж України з Йорданським Хашимітським Королівством успішно розвиваються шляхом налагодження стосунків окремими галузями господарства країн. Так от, завдяки домовленості між Державним комітетом України по водному господарству та Міністерством води і іригації Йорданії, стало можливим розробка та підписання меморандуму про взаємодію та співробітництво у галузі використання водних ресурсів. Саме з цією метою наприкінці липня Королівство відвідала українська делегація. Начальник Херсонського обласного управління меліорації і водного господарства Олег Андрієнко, який входив до її складу, охоче поділився з нами своїми враженнями від побаченого.

 

Олеже Івановичу, поясніть, будь ласка, хто в Йорданії – країні, де більше 80 % населення задіяні у сфері послуг, забезпечує нагляд за використанням водних ресурсів?

При Міністерстві води і іригаційних систем Йорданського Королівства створено Департамент експлуатації зрошувальних систем і водосховищ. Саме його підрозділами виконуються експлуатаційні роботи, на основі міжнародних угод із залученням інвестицій потужних держав з двадцятирічною гарантією, здійснюються будівництво і реконструкція. До того ж, на відміну від нашого Управління, Департамент забезпечує обслуговування туристичної галузі, бази якої розташовані на іригаційній системі, систему водовідведення і очисних споруд. Останні побудовані інвесторами за новітніми технологіями і дозволяють дуже ретельно очищати відпрацьовану воду, після чого вона знову потрапляє до водосховищ. Таким чином, налагоджено своєрідний штучний кругообіг води, яку використовують для технічних потреб. Цікавий і той факт, що в містах, де живе 70% населення (загальна кількість - 5,6 млн. чоловік), немає централізованого водопостачання. Вона розвозиться водовозами і, згідно оплаченим заявкам, нею заповнюють баки, які розташовані, як правило, на дахах будинків. Кожен замовник: власник підприємства, готелю, ресторану, або родина - мають свій окремий бак.

Йорданія є невеликою країною з суворим пустельним кліматом і вельми обмеженими природними ресурсами в тому числі і водними. Крім штучно налагодженого кругообігу води, яким чином ще держава вирішує проблему водозабезпечення населення?

Так, дійсно, водні ресурси країни дуже обмежені. Хоча Україна теж не може пишатися достатньою кількістю прісних вод. Але Йорданія втричі менше за Україну забезпечена водними ресурсами. Порівняйте, на Україні норма споживання на одну людину 300 л на добу , в Йорданії - до 100 л. Основна прісноводна артерія країни – річка Йордан. Однак вона не задовольняє потреби водокористування. Домінуючими у водопостачанні є два водосховища, побудовані 30-40 років тому завдяки фінансовим інвестиціям, проектам і спеціалістам Америки та країн Європейської інтеграції. Вони перекривають дві великі долини і наповнюються за рахунок збирання дощової води в період сезонних опадів, а також водозворотнього постачання з великих міст.

Загальна площа Йорданії дорівнює 89,5 тис. км2 і тільки 4% території країни складають орні землі. Чи використовується ця дорогоцінна вода для зрошення? Якщо «так», то в чому особливості зрошувальної системи?

 

Зрошувальна система у нашому уявлені, яка б була представлена потужними насосними станціями, дощувальними машинами, які працюють по принципу розприскування, практично відсутня. Іригаційна система дуже обмежена. Вода для поливу подається з урахуванням нерівностей рельєфу - самопливом. На полях використовується виключно краплинне зрошення. Цей економічний та ефективний метод поливу не дозволяє швидко випаровуватися воді, коли температура повітря сягає до 50 градусiв.

Олеже Івановичу, у зв’язку з цім мені хочеться спитати: скільки коштує для сільгосптоваровиробників штучне зрошення? Чи існують пільги для фермерів на оплату та ліміти на подачу води?

На воду встановлюються цінові ліміти. Водопостачання здійснюється за звичайними та пільговими цінами. Фермери, які у свій час віддали свої землі під будівництво водосховищ, отримали довгострокові угоди, згідно з якими фактично протягом життя не одного покоління мають право отримувати воду для поливу на пільгових умовах. При яких 1л коштує 15 центів. Якщо порівняти з Україною, то у нас вода подається сільгосптоваровиробникам по ціні у 10 разів меншою. А звичайна ціна на воду сягає до $ за куб.

Які сільськогосподарські культури все-ж-таки наважуються вирощувати місцеві фермери в таких посушливих умовах? І як застосування зрошення і використання новітніх технологій вирощування культур впливають на їх ціну?

В основному на Йорданських землях вирощують овочі: томати, баклажани, перець, баштанні культури, розвивається садівництво та виноградарство. За отриманими даними, країна повністю себе забезпечує сільськогосподарськими культурами і навіть зерном. Хоча під час знайомства з країною, ми бачили лише маленький клаптик землі з пшеницею. Ціни на сільськогосподарські культури дуже високі. Наприклад, 1 кг дині коштує десь 2 $. При цьому їх смакові властивості бажають бути кращими. Вони схожі на ті, які вирощують на гідропоніці. Це пояснюється відсутністю ґрунту. Країна фактично оточена вапняним каміннямі піском.

Який позитивний досвід арабської країни, Олеже Івановичу, Ви в першу чергу почали б застосовувати на рідній землі?

Я б перейняв дуже раціональну систему використання водних ресурсів. Після повернення з пустельної Йорданії, дивлячись на пишну рослинність в нашому регіоні, вдихаючи повітря, насичене пахощами степних трав, милуючись різновидами квітів або ховаючись від сонця під розложистими кронами дерев, я відчув себе щасливою людиною. Але нам необхідно навчитися берегти те, чому ми завдячуємо своїм існуванням.

Розмову вела Валентина Ракович