ГоловнаПро насКерівний складКолегіяПідпорядковані організаціїДоступ до публічної інформаціїГромадська приймальня
Всі новини

Вода та енергія

26.03.2014

Водні ресурси відіграють надзвичайну роль в життєдіяльності людства. 22 березня світова спільнота відзначає Всесвітній День Води, крім того ЮНЕСКО оголосило 2014 рік Міжнародним роком водного співробітництва. Цьогорічна тема Всесвітнього Дня Води проходить під гаслом «Вода та енергія».
Вода – джерело життя на Землі. Це одне з унікальних явищ на нашій планеті, яке має безліч властивостей, використання яких може бути вигідним і корисним для людства.
Усі добре розуміють, що внутрішні Земні ресурси не безмежні і рано чи пізно вони скінчаться (причому, враховуючи постійно зростаючі «апетити» людства це відбудеться швидше рано, ніж пізно). Актуальна на сьогодні і проблема пошуку альтернативних джерел енергії, і знову саме вода пропонує нам одне з її рішень.
Здавен людство, дивлячись за тим як течуть ріки, з високих гір зриваються водоспади, зрозуміло, що можна використовувати енергію води у власних цілях.
Отже, енергія води, мабуть, одна з перших енергій, яку люди навчилися використовувати для своїх потреб.
Момент усвідомлення цієї можливості – став переломним для цивілізації: по берегах річок та біля водоспадів почали будувати млини, лісопильні та інші технологічні споруди, які в своїй роботі використовували силу водних потоків. Принцип їх роботи звичайний і в той же час геніальний: рухливий потік води обертає колесо, перетворюючи кінетичну енергію води в механічну роботу колеса.
З винаходом електрики, необхідність в будівництві подібного роду споруд, а саме біля джерел водних потоків відпала – для приводу в рух механізмів стали використовувати енергію електричного струму.
Але її величність вода недовго залишалася з боку: із швидким ростом потреб в електроенергії людина почала думати над тим, як отримати цю електроенергію при мінімальних затратах.
І от в кінці ХІХ століття, а саме в 80-х роках, почалася епоха гідроелектростанцій, перетворюючих енергію води в електричний струм. Їх перевага явна: постійно поновлювані самою природою запаси енергії, простота експлуатації, відсутність забруднення навколишнього середовища. Однак тут є і свої недоліки екологічного плану, які раніше при будівництві дамб великих гідроелектростанцій не враховувались в повному обсязі, що в подальшому залишило свої відбитки, як на сільськогосподарському виробництві, так і на рибних запасах водних басейнів.
Сучасні розробки інженерів дозволяють використовувати енергію припливів та морських хвиль світового океану.
З 1967 року в гирлі р. Ранс у Франції на припливах висотою до 13 м працює перша у світі припливна електростанція (ПЕС) потужністю 240 тис. кВт з річною віддачею 540 тис. кВт/год.
Використання енергії води в сучасному світі не обмежується видобутком електроенергії з водного потоку. Маленька європейська країна Ісландія, «країна левів» в дослівному перекладі, повністю забезпечує себе помідорами, яблуками і навіть бананами! Численні ісландські теплиці отримують енергію від тепла землі. Інших місцевих джерел енергії в Ісландії практично нема. Проте ця країна багата гарячими джерелами і славнозвісними гейзерами – фонтанами гарячої води, які з точністю хронометра вириваються з-під землі. І хоча не ісландцям належить пріоритет у використанні тепла підземних джерел (ще стародавні римляни до славнозвісних бань-терм Каракали підвели воду з-під землі), жителі цієї північної країни експлуатують підземну котельню дуже інтенсивно. Столиця Рейк’явік, в якій проживає половина населення країни, опалюється тільки за рахунок підземних джерел. Але не тільки для опалення використовують люди енергію з глибин землі. Вже давно працює електростанція, яка використовує гарячі підземні джерела. Перша така електростанція була побудована в 1904 році в невеличкому італійському містечку Лардерелло, названому на честь французького інженера Лардалелли, який ще в 1827 році склав проект використання в цьому районі гарячих джерел. В наші дні потужність цієї станції складає 360 тис. кВт.
При сучасному розвитку економіки відбувається швидке вичерпання викопного пального (насамперед нафти та газу), використання якого до того ж призводить до забруднення навколишнього середовища (включаючи також теплове „забруднення”, яке загрожує кліматичними наслідками підвищення рівня атмосферної вуглекислоти), різкого зменшення запасів урану (енергетичне використання, якого до того ж породжує радіоактивні відходи). Вчені та інженери все частіше займаються пошуком можливостей використання джерел альтернативної енергії і не тільки перепадів рівня води в ріках, а і сонячного тепла, вітру та енергії світового океану. І такі спроби мають позитивний результат.
Вчені також стверджують, що вода замість бензину – це реально. Наприклад, російський вчений Л.Г.Сапогін розповідає, як його вчитель професор Г.В.Дудко ще в 1951 році приймав участь в випробуваннях двигуна внутрішнього згорання, який був гібридом дизеля з карбюраторним двигуном. Для його запуску була потрібна всього склянка бензину, а потім запалювання відключалося, форсунками в камери згорання подавалась паливним насосом звичайна вода з якимись спеціальними добавками. Двигун був встановлений на човні, і випробувачі два дні плавали на ньому по Азовському морю, зачерпуючи замість бензину воду з-за борту.
Інший приклад. На Х Міжнародному симпозіумі „Перебудова природознавства” (1999р.) в м. Волгодонську П.Мачукас з Вільнюса доповідав, що він розробив засіб, пігулка якого на відро води перетворює воду в замінник бензину для звичайних двигунів. Автомобіль їздить не гірше, а собівартість пігулки в три рази нижча, ніж вартість бензину на таку ж тривалість поїздки.
Повідомлень на подібну тему існує дуже багато по усьому світу. Тільки зрозуміло, що міжнародній бензиновій олігархії такі розповіді не до душі, ось і не пускають подібного роду винаходи не тільки в промисловість, а й на сторінки патентних бюлетенів. Але, як говориться, вода камінь точить. І людина в решті решт відкриє ще одну таємницю води і використає її енергію на благо.